В.Петренко, О.Павленко
НМУ ім.О.О.Богомольця м. Київ
З метою підвищення ефективності лікування хворих на туберкульоз легень наша кафедра вивчає доцільність застосування інформаційно-хвильової терапії (ІХТ). Робота виконується в рамках договору про науково-практичне співробітництво між ТВО “Біополіс” — розробником і власником приладів ІХТ (директор — М.Д.Колбун) та кафедрою фтизіатрії з курсом пульмонології НМУ ім.О.О.Богомольця (завідувач проф. В.І.Петренко).
Всього обстежено 34 хворих, які перебували на лікуванні в протитуберкульозному диспансері № 1 Києва в період з вересня 2000 року по вересень 2001 року. Хворі контрольної групи лікувалися за традиційними хіміотерапевтичними та патогенетичними методиками. За характеристикою ‘патологічного процесу хворі цієї групи були ідентичні основній групи. Хворим основної групи поряд із інтенсивною хіміотерапією, яка включала 4 - 5 антимікобактеріальних препаратів, призначалися сеанси ІХТ. У середньому курс ІХТ складався з 25 сеансів, під час сеансу використовувалося З - 5 зон інформаціино-хвильового впливу тривалістю близько 45 хвилин. Перші 10 сеансів проводилися щоденно, а наступні — після десятиденної перерви інтермітуючим методом (через день). Серед обстежуваних було 9 жінок та 25 чоловіків, розподіл за віком складав: до 20 років — 2 пацієнти; 20 - ЗО років — 12; 31 - 40 років — 9; 41 - 50 років — 4; 51 - 60 років — 6; 61 - 70 років — 1 хворий.
Оцінювались наступні симптоми: кашель, кількість та характер харкотиння, підвищення температури тіла, зниження маси тіла, слабкїсть, поганий сон, підвищена пітливість, зниження апетиту, головокружіння; показники загального аналізу крові: кількість лейкоцитів, лімфоцитів та ШОЕ; рентгенологічні зміни та імунологічні показники. Всім хворим обов’язково проводилась ультразвукова діагностика паренхіматозних органів черевної порожнини до та після призначення ІХТ. Імунологічне обстеження складалося із методів оцінки системного імунітету за показниками, що характеризують Т— та В— системі імунітету, його фагоцитарну ланку: визначали загальну кількість лейкоцитів крові з підрахунком відносного та абсолютного вмісту лімфоцитів. Стан Т-клітинного імунітету оцінювали шляхом визначення відносної та абсолютної кількості Е— розеткоутворюючих клітин (Е-РУК) та реакції обласної трансформації лімфоцитів у відповідь на мітоген ФГА (РБТЛ з ФГА); В-системи — визначенням концентрації імуноглобулінів сироватки крові, рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Функціональну активність фагоцитуючих клітин визначали за поглинальною здатністю та за рівнем кисневозалежного метаболізму нейтрофілів (НГ) та моноцитів (Мц) периферичної крові у НСТ-тесті (тест з нітросином). Також враховувались побічні реакції на антимікобактеріальні препарати та перебіг супутніх захворювань.
Результати: Отримані дані свідчать, що у хворих основної групи, де додатково застосовувались сеанси ІХТ, відзначалось припинення симптомів інтоксикації після З - 4 сеансу (80%), тоді як в контрольній групі зберігались у 50% хворих.
В основній групі хворих ми констатували збільшення маси тіла порівняно з контрольною. Більш виражену позитивну динаміку симптомів можна пояснити протизапальним, тонізуючим, відхаркувальним, протикашльовим ефектами ІХТ, які посилюють дію протитуберкульозних препаратів. Всі хворі основної групи (100%) зазначали поліпшення настрою, а в контрольній групі поліпшення настрою було тільки у 8 хворих (40%). У хворих основної групи не спостерігалось побічних реакцій після прийому антимікобактеріальних препаратів, тоді як в контрольній групі різноманітні прояви побічної дії були виявлені у значної кількості хворих.
У переважної більшості хворих основної групи за місяць лікування збільшився рівень гемоглобіну, нормалізувалася кількість лейкоцитів, лімфоцитів, знизилась ШОЕ. Аналізуючи дані імунограми, треба сказати, що у більшості хворих основної групи після курсу ІХТ поліпшувались показники як гуморального, так і клітинного імунітету.
При проведенні контрольногої дослідження через 2 місяці після початку лікування у хворих, які отримували сеанси ІХТ, відзначалось швидше розсмоктування вогнищевих та інфільтративних тіней в легенях, зменшення порожнини розпаду в 2 та більше разів, ніж в інших.
Наводимо приклади клінічних спостережень: у хворої Г. 36 років з інфільтративним туберкульозом верхньої частки правої легені у фазі розпаду та обсіменіння МБТ(+), після 2 місяців лікування, відбулося прогресування процесу. Тоді хворій до основного лікування було додано ІХТ і ще через 2 місяці на контрольній рентгенограмі у хворої спостерігалося значне розсмоктування інфільтрації, порожнина розпаду, перестала визначатися.
У хворої Б., 28 років, з уперше виявленим інфільтративним туберкульозом у фазі розпаду та обсіменіння, МБТ (+), рентгенологічне визначалася порожнина розпаду діаметром 4х5 см. Хворій на початку лікування був призначений курс ІХТ. Через 2 місяці при проведенні контрольного рентгенологічного обстеження відмічено зменшення порожнини розпаду в 3 рази.
Висновок: проведені дослідження свідчать про доцільність застосування ІХТ у комплексному лікуванні хворих на туберкульоз органів дихання. Під впливом ІХТ відбувається швидше зменшення симптомів інтоксикації та клінічних проявів захворювання (нормалізація температури тіла, збільшення маси тіла, зменшення пітливості, зменшення або зникнення кашлю, слабкості, підвищення апетиту), а також запобігання побічним реакціям, які виникають при прийомі антимікобактеріальних препаратів.